Процедури розгляду скарг

Захист авторського права – одна з важливих категорій теорії цивільного та цивільно-процесуального права. Під захистом авторських прав потрібно розуміти передбачені законом заходи з їх визнання, припинення спроби їх порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюють у порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. Стаття 19 Закону "Про авторське право і суміжні права" визначає порушення, що дають підстави для захисту авторського права.

Під час подачі рукопису статті для опублікування у виданні "Комп’ютерні технології друкарства" автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи потрібно в повному обсязі навести джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті роботи авторів, раніше опубліковані). Автор(и) рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або певних посилань на першоджерело. Будь-які форми плагіату неприпустимі, тобто розцінюються редакцією Журналу як неетична поведінка і є неприйнятними для подальшої співпраці.

Плагіат – привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора. Нині єдиного, вичерпного та загальноприйнятого визначення плагіату не існує. Приміром, автори одного з найбільших англомовних ресурсів для виявлення плагіату "Turnitin" дають такі визначення цього поняття:

• вкрасти ідею або слова іншої людини і видати їх за власні;
• використати результати роботи іншої людини без вказання джерела, звідки їх було взято;
• повністю або частково вкрасти мистецький, науковий або інший твір чи роботу та видати їх за свою;
• представити вже наявну ідею або продукт як новий та оригінальний.

Плагіат з появою мережі Iнтернет перетворився на серйозну проблему. Потрапивши в мережу Iнтернет, певні знання стають надбанням усіх, дотримуватись вимог авторського права стає дедалі важче, а іноді навіть неможливо. Дедалі складнішою стає ідентифікація первісного автора. Стрімкий розвиток мережі Iнтернет, поряд з підвищенням комп'ютерної освіченості, сприяє проникненню плагіату в різні сфери людської діяльності. Плагіат сьогодні є гострою проблемою в освіті, промисловості й, особливо, в науковому співтоваристві. Плагіат вводить в оману споживачів наукової продукції, завдає шкоди автору, і надає незаслужені блага плагіаторові. Редакційна колегія видання "Комп’ютерні технології друкарства" засуджує такі форми плагіату:

• точне копіювання наявного оприлюдненого об'єкта авторського, патентного права без належного оформлення запозичених з нього частин. Довести таку форму плагіату найпростіше, оскільки відбувається повне символьне або структурне дублювання запозиченого матеріалу;
• повтор ідейної основи твору – фабули, яка становить власне його цінність. Ідея, сюжет, ідейний зміст чи принцип не завжди можна зафіксувати у чистому вигляді, позаяк вони потребують матеріальних засобів для їх подання. Таким засобом є знакова, символьна система – літери, цифри, ноти, графічні елементи, що зафіксовані на носії. Ця форма плагіату є найважчою та найсуперечливішою, оскільки у будь-якому з таких випадків надзвичайно складно довести факт копіювання повтор ідейної основи твору;
• оприлюднення об'єкта авторської роботи, зміст якої утримує частину або весь матеріал іншого(их) авторів у мовній, лексичній, технологічній інтерпретації. Такий плагіат змінює авторську схему знакової системи (певне конкретне розміщення літер, цифр, чим є, наприклад, текст), що дає змогу плагіаторові використовувати її як оригінальну, за знаковою системою, роботу. Таку інтерпретацію досить часто можна виявити за допомогою технічних чи програмних засобів, якщо не було докорінно змінено об'єкт авторської роботи;
• помилковий плагіат, який передбачає: помилки у посиланнях і у визначенні цитат; посилання на неіснуючі джерела інформації; помилки у наведенні точних фактів без конкретизації джерела (якщо не є особистим дослідженням); помилки у поданні структури та змісту інформаційних джерел.

Редакція Журналу категорично засуджує будь-які прояви плагіату в рукописах статей як порушення авторських прав і наукової етики. У разі виявлення у статті більше ніж 25% запозиченого тексту без відповідних посилань на первинне джерело та використання лапок, статтю кваліфікують як таку, що містить плагіат (див. "Вимоги до статей"). У цьому випадку рукопис статті більше не розглядається, а автор отримує повідомлення (за наявності наукового керівника його також ставлять до відома).

Автори, у чиїх статтях буде виявлено плагіат, більше не зможуть публікуватися у виданні "Комп’ютерні технології друкарства", а факт плагіату буде доведено до відома керівництва їх наукових установ чи організацій.